Я тепер мама.

Так незвичайно та приємно бути в цій новій ролі. Наш малюк гарний, дякувати Богу, все так, як я уявляла. Хотіла завести щоденничок його успіхів на папері, але, повагавшися, вирішила: буду писати  тут, так краще збережеться, до того ж можна і фото додати, і друзям дати поглянути будь-коли. 

Сьогодні нам три місяці з чимось, і ми вже тиждень як вміємо брати і тримати предмети, з місяця ми вже посміхаємось і вміємо голосно реготати, тільки кожного разу починаємо гикати, а це вже не так весело. Також ми розмовляємо, коли настрій хороший, мовою, відомою тільки немовлятам. А дорослим - зась.

Ми дуже багато як на свій вік мандруємо, вже їздили машиною в Миколаїв і назад, а завтра потягом поїдемо в Конотоп. Ось так.  Цікаво, чи скоро мі навчимось сидіти, щоб зустрічати новій рік, сидячи за родинним столом? Наступного разу я про це обов’язково розповім!